головний

-а́, -е́.

1) Прикм. до голова 1).

2) Який рухається попереду чого-небудь; передній.

3) Найважливіший, основний, суттєвий. || у знач. ім. головне́, -но́го, с.

••

Головна́ тона́льність муз. — а) тональність, у якій викладається і зазвичай закінчується музика будь-якої п'єси; б) тональність, від якої відбувається відхилення, тобто тимчасовий перехід в іншу (побічну) тональність.

Головне́ підприє́мство — компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій.

Головне́ ре́чення грам. — основне речення, яке має при собі залежні підрядні речення.

Головни́й бухга́лтер — керівник бухгалтерії.

Головни́й раху́нок фін. — рахунок синтетичного обліку, передбачений планом рахунків бухгалтерського обліку.

Головни́й розпоря́дник креди́тів — державний орган та його керівники, яким надане головне право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Головні́ ко́лії зал. — колії перегонів, а також колії станцій, що є безпосереднім продовженням колій суміжних.

Головні́ сту́пені муз. — перший, четвертий і п'ятий ступені ладу (тобто тоніка, субдомінанта і домінанта).

Головні́ три́звуки муз. — тризвуки, що побудовані на I, IV, V ступенях мажору і мінору.

4) у знач. вставн. сл. головне́. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для вираження певної оцінки висловлюваного.

••

Головни́м чи́ном — переважно, в основному, головно.

5) Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний.

6) Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь. || у знач. ім. головни́й, -но́го, ч., розм. Той, хто очолює що-небудь.